Так, так, я один із тих, хто не читав Гаррі Поттера. І от, нарешті, в середині третього десятка вперше відкрив початок історії про хлопця, що вижив. Як написати про книжку, фільм за якою бачив вже не раз? Хіба згадавши всі ті моменти, які не згадали режисери.

Мені сподобались деталі оповіді і все, що залишилось за кадром, починаючи від Гаріного дитинства і закінчуючи предметами в Гоґвордсі.
Цікаво було дізнатись як рахують бали у квідичі та як відбувалась боротьба за першість у грі. Незвично дізнатись, що і Невіл теж бачив трьохголового пса, а все через привида-жартівника Півза. А жарти близнюків Візлі як завжди прекрасні - збрехали Рону про сортування, пожартувавши, що відбирають у Гоґвордс після перемоги над тролем (смішно, бо ж потім і з тролем довелось битись).
А, ну і підземелля, звісно, бо ж у фільмі пропущено завдання від професора Снейпа, яке з легкістю вирішує Герміона.
Ще раз переконався в геніальності уяви пані Роулінг та навіть оцінив її спроби римувати віршики. Читати просто і цікаво, не дивно, що так всім подобається. Друга частина на черзі.